«Невидимки» на фронті. Жінки в українській армії
Про жінок на війні майже не говорять. Військових жінок-медиків суспільство ще якось сприймає, але про снайперок чи розвідниць здебільшого мовчать. Проте, крім стереотипів про жінок серед військових, є ще й юридичні та побутові проблеми, котрі супроводжують участь жінок в АТО, про це свідчіть соціологічне дослідження «Невидимий батальйон».
«Факт того, що у війні, яка триває вже другий рік, беруть участь тисячі жінок, лишається невидимим», — заявляє волонтерка Наталя Макуха.
Про це не говорять самі військові, котрі керуються наказами і уставами 60-70-х років, які дістались нашій армії в спадок від радянської. Так само і українські ЗМІ не приділяють цьому уваги, за винятком деяких фактів, які радше є виключенням, аніж системним освітленням ролі жінки на війні і того, що вона там робить. «Нам треба протискати зміни в законодавстві, в Міністерстві оборони, але так само привертати увагу суспільства щодо ролі жінок не лише у військовій справі, а й в усіх інших сферах життя», — говорить Наталя
Дар’я Калиновська, медик за освітою, була «диким» волонтером. Вона не мала ніякої волонтерської організації, а просто збирала речі, продукти, вантажила в свою машину і відвозила це все в Піски на передову. Поїздивши так півроку, прийняла рішення, що лікар на фронті необхідний, а їх за наказом на лінію зіткнення не пускають, лише медсестер і санінструкторів. Тоді на передовій стояв полк «Дніпро-1», у Дар’ї вийшло пройти атестацію і потрапити на фронт.
«Дівчата на фронті абсолютно не оформлені, немає ніяких соціальних гарантій, постійні нюанси на «гражданкє», доходить до того, що в декого соцслужби намагались забрати дітей. Зазвичай дівчата прописуються діловодами, бугалтерами, прибиральницями, на посади, які пов’язані з роботою в штабі. Зайдіть у військовий шпиталь будь-якого міста і запитайте, чи є штаті гінеколог і чи є в шпиталі палати для жінок? Їх не існує, тому що вважається, що жінки не воюють і поранення не отримують. В результаті поранених дівчат ми лікуємо або самі, або нелегальним чином домовляємося з лікарнями, і їх там лікуть від “падіння зі сходів”», — коментує ситуацію офіцер полку «Дніпро-1» Дар’я Калиновська
