Олег Мартинов:ДАЖДЬ НАМ ДНЕСЬ,ч.26
Олег Мартинов:ДАЖДЬ НАМ ДНЕСЬ,ч.26,
РОМАН-АХІНЕЯ,Ілюстрація автор,масло,
Переклад – Веле Штилвелд
–Високорозвинена марсіанська цивілізація,про яку так багато говорять останнім часом,загинула?
–З повною впевненістю можна сказати, що ні!Високий науково-технічний рівень марсіан на той час дозволив їм пережити катастрофу і навіть частково відновити втрачений потенціал, перейшовши при цьому на внутрішньопланетну дислокацію,що,на мою думку,для ультратехнократичноъ цивілізації навряд чи обтяжно.
Прикладом їхньої активної діяльності в Космосі може бути порівняно нещодавня,не більше двох-трьох тисяч років тому,поява у Марса«супутників»,а точніше–адаптованих довгострокових орбітальних баз.
Насправді,з погляду здорового глузду,логічніше та економічніше «прибуксирувати»до планети відповідний астероїд,попередньо «видовбивши» його зсередини,і обладнавши необхідним,ніж виводити на орбіту мегатонни металу і здійснювати складання суперконструкцій.Та й камуфляж!Те,що великий «кратер»Стікні на Фобосі – штучна надбудова,шлюз прийому та відправки літальних апаратів – підтвердилося даними російських АМС «Фобос –1, –2», факт.Але більш детально про Марса –на сторінках книги,йому ми приділили більше уваги.
«Лихо шпарить,та мене в консультанти не залучив!Сам-то,у своїй Лабораторії, і марсіанської вуглекислоти не нюхав!І так було,й так! Бачив я той Фобос:ні ближнього,ні далекого приводів,ні маркерних маяків...Вони, виходить,ще ті камікадзе, в сліпу шурують туди-сюди ачи що?» -Олівер Роберт Мерф,відволікшись від дивного мережевого пабліка,закурив ще і ще раз,і вже не без цікавості, оглянув пейзаж:«Та.ось для чого я тут!Я їм зараз свою версію очевидця відпрацюю...Знатимуть де на Марсі краби зимують…
Чергові«сто п'ятдесят не завадили б зосередитися!Ще раз ознайомлюся з історико-архітектурними надбаннями...»Вирішивши, що милуватися тут особливо нічим:«За відсутністю химерностей особливих»,- Олівер Роберт Мерф внутрішнім поглядом звернувся до свого географічного аспекту і вмить здавився на незакінченій затяжці -апноє...
Він стояв на своєму, мабуть, уже узаконеному згори,місці в Сидонії, де ледь розрізнювалися слідийого давніх плювків,спиною на Захід і не дихав. Самозапитання до себе були відсутні.З огляду на актуальне вже третю добу тезу про нездатність “свого горішнього шиферу ”до диференціації, і не розуміючи,що відбувається, Олівер Роберт Мерф звично барражував у якомусь«третьому стані» –ні в Яві, ні в Наві…«Трав, отже»,–визначив він себе, поєднавши найбільше підходящий тут термін «транс» з доречним закінченням «-в»,і сунув журнал назад в кишеню,мимоволі співаючи свій «діагноз»:«Please ,I'm only sleeping…»
Хоч і не поголений, але з доволі певним відчуттям прополощеності та відчутним задоволенням деяких потреб,чим і натхненний,Олівер Роберт Мерф готовий був до нових «фокстротів зміненого стану свідомості»…Йому не було ні холодно,ні жарко, лише набридло порядком «восторгнути вкрай самотньою тополею на “інопланетній Плющівці”»:
«А може тому тут все настільки несуттєво, що якщо й не вимерли архітектори місцевих пам'яток, то через ці піраміди в паралельні світи ламанули?..» – Олівер Роберт Мерф начитаний був про можливості такого роду: «Клімат там, може, сприятливіший?.. У двомірний, скажімо, просторовий континуум ... Хоча, навмисне сплюснути себе в кляксу і тіснитися усім автохтонним населенням в ідеально плоскій площині не логічно, навіть заради багамо-канарського клімату…
Які енерговитрати і яка тиснява!.. А ось якщо, наприклад, переміститися у чотиривимірний аспект?.. Це ж і просторіше на чверть, що актуально за всепланетної демографічної кризи, і «над душею» ніхто з «дружніх гуманоїдів» не висить… Хоча, як знати?.. Чи тільки самі вони розумні такі?.. Та й казуси почнуться! У кожної звичної штучки, прихопленої з собою для задоволення потреб побутових, четверта мірність відкриється - тобто всі банальні хреновини з фокусом виявляться... з безглуздям якимось... Але, знову ж таки – справа звички... Та до цього поприноровиться треба з часом ... Спочатку, на досаду, де, скажімо, сигарети, а де тампакси з крильцями – так все перекорячиться… А не суй у рот що попало… порозберись на дотик, що куди і до чого придатно…
Пару разів так накуришся – певно будеш знати і що, і куди… Поголишся тостером або м'ясорубкою, наступного разу засобом від лупи «Новинка! 2 в одному!" опохмелятися не будеш, усічеш, що той «2 в одному!» – це не джин у тоніці… І, згодом, за напрацьованими аналогіями розбирати почнеш, де якого «геометричного виродка» застосувати…»
Роберта Мерфа став сміх розбирати: «А то якщо на унітазі, замість моторолера, на роботу вирушиш – дорожня поліція, як дорогого тебе «полюбить»… Так, але важче з громадськими заходами буде… Ось куля вивернеться в тор – це точно», – Олівер Роберт Мерф десь про це чув: «Виходить футбол, начебто хокеєм стає – тор -то не особливо без ключки поганяєш... Знову ж таки - ключка ... Можливо, вона набуде вигляду ... м-м ... бетономішалки? Або машинки для усунення хвостів, що саме по собі для хокею мало зручно.
